День пам’яті… Сьогодні і небо плаче за нашими Героями, які віддали життя за мир…
День пам’яті… Сьогодні і небо плаче за нашими Героями, які віддали життя за мир…
Друга світова ввірвалась в життя мільйонів сімей, забравши найрідніших. За лічені дні діти ставали дорослими, а тендітні жінки тягнули на своїх плечах всю чоловічу роботу. Звичайні люди, які ще вчора працювали на заводі чи обробляли землю, на фронті проявляли надзвичайний героїзм та мужність.
У самому пеклі бойових дій опинились і три моїх діда: Петро, Трофим і Василь Молотки, наймолодшому з них було всього 20… Вони пройшли всю війну. Старший Трофим, воював на 1-му Білоруському фронті, дійшов до Берліна, нагороджений медаллю «За відвагу», Орденом «Червоної Зірки», середній Петро брав участь у кількох наступальних операціях і нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Молодший Василь – нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Василь Андрійович деякий час жив і працював у Шостці, ми спілкувались, він ще й моєму весіллі встиг відгуляти.
Ця пам’ять для мене і моєї сім’ї дуже дорога. Низький уклін Переможцям, слава Захисникам!
